Другу ніч в себе вдома. Одна.
Минулу ніч не могла дуже довго заснути. Бо сирени, тривога…
Сьогодні ж вдень вчила в тиші англійську, як хтось подзвонив у двері. Якісь чоловіки, що голосно розмовляли. Розібрати слів не вдалося. Звісно, я не рипнулась. Лише заціпеніла. Вони пішли, десь лише через години 4 я відкрила двері, але ніякої записки або ще чогось не було. Звісно ж. Це дуже дивно.
В батьків за сьогодні було вже 11 повітряних тривог.
Зараз готуюсь до сну, але відчуваю такий страх, що хочу скоріше пережити цю ніч і здриснути звідси.